Парниша, я тут решила расшарить свою историю о том, как я с помощью закладок перестала грустить после расставания с моим бывшим. Я тут, типа, в роли героинщицы, а можешь и наркоманкой меня назвать, ну как хочешь. Короче, сидим мы с подружками, и она мне вдруг предложила попробовать косую, а я думаю - почему бы и нет?
Все началось с того, что она достала свою табакерку, где хранились её закладки. Это такая небольшая коробочка, в которой сокрыта радость и печаль одновременно. Открывает она её, а там маленький бумажный кулёк с нежным белым порошком. Они говорят, что это коса, а я представляю, что она косит мои проблемы и депрессию. Всю жизнь сама себя ломала, а здесь вдруг оказывается решение на все беды.
Лицо подруги светится от предвкушения. "Втягивай сильно, а потом держи дыхание", - сказала она мне. Я налила себе порцию этого косого порошка на руку и, сделав глубокий вдох, приступила к делу. Изначально было немного страшновато - фрешмен я в этом деле. Но когда он проникает в тебя, окутывает тебя своей тёплой лаской, все сомнения исчезают в одно мгновение.
Афганка и кокс тоже имели своё место в нашей тусовке. Кокс, это такой красавчик - белый и чистый, он даёт тебе силы и энергию. А когда ты попадаешь в депресняк, он тебя поднимает и заряжает новыми эмоциями. Афганка, наоборот, более умиротворяющая. Это такая галлюцинационная поездка в твою голову, где все дурные мысли исчезают и ты находишься в своём собственном мире.
Расставание с парнем меня сильно задело. Я чувствовала, что я ничтожество и никто меня не поймет. И вот эти закладки, коса, афганка и кокс - они стали моими утешителями и путеводителями в мире безболезненного существования. Они помогли мне забыть о боли и грусти, и вместе со мной погрузились в вихрь наслаждения и эйфории.
Не буду врать, сначала все было круто. Я искала волшебную таблетку счастья, и она казалась недоступной. А вот тут - все на ладони. Я смеялась, шутила, общалась с друзьями, а каждую проблему закрывала глотком закладки. Время казалось бесконечным, а я в центре внимания. Мы курили, втягивали, вдыхали и наслаждались каждым мгновением.
Но потом пришла катарсис. Мир расплылся перед глазами, и за ним потянулись огромные глаза, извивающиеся и сжимающиеся. Я впал в глюк - галлюцинации взяли верх над реальностью. То картины на стенах начинали двигаться, то цвета становились неестественно яркими и насыщенными. Страх охватил меня, я поняла, что убежать от этого сумасшедшего мира невозможно.
И тут все настоящее и искалеченное всплыло из глубин моего подсознания. Я вспомнила, как радовалась каждому дню рядом с бывшим, как мы гуляли по паркам и целовались под луной. Болезненные воспоминания о том, как он оставил меня, пронзили мою душу. Они только временно затушевывают боль и печаль, но не решают проблемы. Я хочу настоящих эмоций, настоящей любви и силы. Я хочу обратно свою жизнь и свою искренность. Жизнь - это борьба, и я готова бороться за свое счастье. Каждый день - новый шанс начать все сначала.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!